14 жовтня відзначаємо День українського козацтва

Окт 11, 2016

14 жовтня відзначаємо День українського козацтва

 День українського козацтва — 14 жовтня

 

14 жовтня в Україні відзначають одразу два чоловічих свята.

14 жовтня — День українського козацтва і День захисника Вітчизни.

День українського козацтва офіційно відзначають з 1999 року, “з огляду на історичне значення і заслуги козацтва в історії української держави і його значний внесок в процес побудови сучасної держави. ” А неофіційно років 500, а може і більше.

Інше свято з’явилося в 2015 році – День захисника України. Воно створено, щоб стати заміною Дня захисника Вітчизни, який відзначався в колишньому Радянському Союзі 23 лютого. На справедливу думку керівництва України та згідно з опитуваннями це питання стало актуальним у зв’язку з військовими діями на території України, які почалася в 2014 році, та в зв’язку з військової агресією проти України зі сторони Російської Федерації.

До Дня українського козацтва та Дня захисника Вітчизни.

Цікаві факти про козаків та СІЧ ТОП – 30

Козаки – це окреме і неповторне явище не тільки в українській історії, а навіть у світовій. Ніде у світі не було такого поняття як СІЧ. Недаремно разом з мужністю, силою, хитрістю та розумом козаків частенько зустрічається краплинка містики, яка робить їх чимось більшим, ніж просто воїнами.

Тож цікаві факти про козаків та СІЧ ТОП – 30

  1. Як Росія вкрала козаків.

Як і назву Русь, Московія вкрала в України ще й козаків. Взагалі то красти національні символи для Московії це дуже типово. Насправді батьківщина російської «матрьошкі» це Японія, батьківщина російського «самовара» – Германія, батьківщина російських «пельмєнєй» – Китай, а батьківщина Русі і козацтва Україна.

У 1775 році вільні козаки Запорізької Січі прийняли «добровольне» рішення підкоритися Російської імперії. Так з’явилося Кубанське козацтво, а потім “Пвполжське”, “Сибірське”, та інши російські козаки, які і сьогодні залишаються вірними слугами Кремлю.

Тоді ж, за велінням імператриці Катерини II все поселення Запорізьких козаків були зруйновані, а саме слово «Січ» було заборонено вимовляти. Частина вільних козаків пішло “в Туреччину”, де була створена «Нова Січ», на Дунаї. Але далеко не всі запорожці пішли на «чужі берега», багато хто вирішив служити Росії офіційно, отримуючи за це платню та землі.

Але фактично вони «продались» Кремлю от з цих самих онуків «запроданців» в Україні і проблеми.

Смішно але зараз у російськомовному Інтернеті можна знайти дуже «цікаві факти про козаків»:

«Казачьи полки часто формировались из местных народов Российской империи: бурятские, литовские, албанские, греческие, калмыцкие, эвенские».

Ви можете собі уявити албанських, грецьких або бурятських козаків? )))

sich01013746476_original

2. Чи були серед козаків інші національності?

Звісно були.

Коли ви читаєте, що Запорізька Січ була етнічно виключно українськоим середовищем, то це вірно лише почасти.

У різні часи від 75 до 95% козаків складали власне етнічні українці, інші ж, були вихідцями з російських, балканських земель, і навіть з території кримського ханства. Але, коли брати поняття не чистоти крові, а по духу, то, безперечно, тут запорозьке козацтво було на всі 100% східнослов’янським. Термінами на кшталт “український” до кінця 18-го століття історики оперують дуже і дуже обережно.

Адже можна також прочитати, що серед козаків було багато євреїв, турків, татар… Якщо б ви вказали на запорожця 17-18- го ст. і сказали б “та це ж вилитий турок чи татарин”, то він би і був турком чи татарином, але оскільки він став козаком, вважалося, що він “наш”.

Так само як не було татар, то не було і євреїв на Запорізькій Січі. Точніше, вони були лише у вигляді торгівців, які приїжджали на деякий час. Якщо ж єврей хотів стати козаком, то він, відповідно, приймав хрещення. Зазвичай це супроводжувалося наданням йому прізвища на кшталт “Перехрест”. Усіх, хто переходили з ісламу чи іудейства в нашу віру, вважали козаками і давали їм подібні прізвиська.

kozak0202032183_900

3. Чи бувають козаки євреї?

Запорізька Січ, це дивовижне осередок демократичного духу України XVI-XVIII століть, прославилася унікальною здатністю вбирати в себе різні національні елементи, переплавляючи їх в єдиний моноліт запорізького козацтва. Росіяни, німці, французи, татари, шведи, поляки, і навіть євреї, охрестившись у православ’я, переймалися волелюбним духом козацької вольниці .

Дійсно відомо безліч випадків, коли євреї ставали козаками.

У 1681 році Ахмад Кагла, головний радник кримського хана, поскаржився польському послу Пясачінскому, що козаки з Нижнього Дніпра нападають на Крим. Пясачінскій відповів, що козаки не є підданими короля Польщі, а тому він не у відповіді за «дії неконтрольованих розбійників пустелі, яким була чужа будь-яка релігія, серед них поляки, московіти, волохи, турки, татари, євреї і т.д.»
У Джоеля Саркиса обговорюється «герой Бераха» який боровся в козацьких рядах Петро Сагайдачного і загинув у битві проти московитів. У свідченнях під присягою приятеля козака Берахі – «Йосипа сина Мойсея», в раввинском суді з питання дозволу вдови Берахі вступити в повторний шлюб, то кажуть, що в козачої армії Сагайдачного було щонайменше 11 євреїв, коли вона вступила в битву, в якій був убитий Бераха. Під час повстання козацького гетьмана Северина Наливайка в його війську служило 11 євреїв. Рабин Іоель Сіркес засвідчив геройську смерть «лицаря Берахі», сина єврейського мученика Аарона з міста Тишовец. Борючись разом з козаками, Бераха був поколоти і порубаний ворожими сокирами. І козаки потім ще довго жалкували про його загибелі.

В 1637 Ілляш (Еліяху) Караїмович був одним з офіцерів реєстрових козаків, і став їх старостою після страти Павлюка. Вважається, що Караїмович був уродженим караїмом (Караїми – євреї, які визнають тільки Тору і не визнають Талмуд).

Таких випадків було багато. Наприклад, сучасний дослідник козацтва Юрій Мицик виявив в польських архівах згадки про єврея, який в 1602 році пішов з міста Берестя на Запорізьку Січ. Охрестившись в православ’я, він хотів перевезти на Запоріжжі своїх дітей і майно. Берестейський єврейський кагал обурився рішенням від родів і конфіскував його власність. Польський король Сигізмунд III заступився за цього єврея-запорожця і дозволив йому разом з іншими козаками приїхати в Бересті, щоб забрати на Січ дітей і майно.

У 1765 році прийшов на Січ і був хрещений єврей Семен Чернявський, згодом відомий козацький старшина, який брав участь в посольстві запорожців до двору Катерини ІІ.
Цікаво склався життєвий шлях Івана Ковалевського. Його визначили на службу в козацькій Військовий канцелярії, де він швидко зробив кар’єру і дослужився до полкового старшини, беручи участь також у військових походах. Згодом Ковалевський одружився, прийняв сан священика і закінчив свої дні в чині протоієрея. Знаючи про випадок, коли хрещений єврей служив січовим канцеляристом, можна зрозуміти, чому деякі документи канцелярії Запорізької Січі написані хоч і українською мовою, але єврейськими буквами.

Як бачимо, хрестилися на Січі євреї часто отримували прізвище Перехрист (контралатеральний з іудаїзму в християнство). Таке ж походження поширеної серед українців прізвища Крижанівський, адже слово «криж» на польському, староукраїнською і білоруською мовами означає «хрест». Прикладом можна вважати запорожця Якова Крижанівського, який народився в єврейській родині, вмів читати і писати по-єврейськи. Прийшовши на Січ, хрестився і отримав це прізвище. Скоро Яків вивчив церковнослов’янську мову і став служити при січової церкви, що не заважало йому бути хорошим воїном. З початком російсько-турецької війни 1768-1774 року Запорізький Кіш послав його в розвідку під Перекоп, з чим він успішно впорався. Це особисто відзначив Кошовий отаман Петро Калнишевський.

Показова історія виникнення на Січі єврейської торгової компанії, яка проіснувала з 1772-го по 1775-й рік. Влітку 1770 запорізький загін відбив у татар полонених молдаван і євреїв. За розпорядженням кошового отамана молдаван поселили при річці Сурі, біля нинішнього Дніпропетровська (таке походження села Волоське, «волохами» українці називали молдаван), а євреїв розмістили в Старому і Новому Кодаку (в районі обласного центру). Запорожці розраховували отримати викуп за поселених євреїв від кагалу міста Умані. Між Січчю і уманським кагалом почалася активна листування, обидві сторони обмінювалися делегаціями. У 1772 році рішення було знайдено, і поселених в Кодаках євреї повернулися до своїх громад. Кошовий Калнишевський встановив тоді тісні зв’язки з євреями Умані. Незабаром уманські купці Самуїл Маркович, Нусім Нусімовіч і Хаїм Беркович, за сприяння Калнишевського, заснували на січовому передмісті Гасан-Баша комерційну компанію, яка успішно діяла аж до ліквідації Запорізької Січі.

Незважаючи на те, що серед козаків «синів і дочок Ізраїлю» недолюблювали, в вищих колах козачого війська євреїв по крові було не так уже й мало. Згадаємо хоча б вихідця з полтавських земель Павла Семеновича (Симеоновіч) Герцика (? -1700). Який був сином єврея, який перейшов в християнство в роки повстань Хмельницького.
Павло рано залишився без батька, і через час після смерті першого чоловіка його мати вийшла заміж за багатого полковника Петра Забілу, який зробив свого пасинка писарем. Згодом Герцик (який своїм прізвищем ніколи не підписувався, а вказував тільки ім’я та по батькові) став полковником . Своїх синів і дочок він видав за полковників і сотників (дочка Анна, наприклад, стала дружиною майбутнього гетьмана Правобережної України Пилипа Орлика), і сам був соратником Івана Мазепи.

kozakevrei011a22f_prev

4. Як стати козаком?

Завдяки «кіношникам» в суспільній свідомості склався стереотип, що досить було прибути на Січ, випити перед товариством чарку горілки, перехреститися по-православному – і ти козак. Насправді все було набагато складніше. Кандидат повинен був пройти повне навчання – вивчити військові порядки (навчитися «січового лицарство»). А це займало не менше 7 років! Тільки після такого навчання кандидата записували в «випробувані товариші».

Спочатку козацтво формувалися з нижчих верств суспільства. Козаки – з втекли від гніту феодалів. Надалі, стати козаком стало престижно і для вищих верств. У козаки початку записуватися шляхта і, навіть, вищі сановники Російської імперії. Тут найбільш відомий хрестоматійний приклад Григорія Потьомкіна, який став запорожцем Грицьком Нечоса.

Provody_na_Sich0101

5. Козацький Прапор.

Єдиного прапора для козаків не існувало, однак з 17 століття зайшла мова про головний стяг запорізької держави. На ньому було зображено Архангела Михайла на червоному фоні з одного боку, і білий хрест, золоте сонце, півмісяць і зорі – на іншому. Так чи інакше але це все ж такі прапор Богдана Хмельницького. І в кожному полку або курені все ж залишався свій прапор. А своєрідним гербом став козак з мушкетом. Цікаво, що на прапорах козаків часто зображали шестикутну зірку. Однак іудеїв це ніяк не стосувалось. В давнину це був символ магії або емблема окремих родів. Тоді це був досить популярний знак, який означав гармонію.

prapor01014

6. Субмарина у степах України.

Окрім зброї, сили і вміння гарно битися, козаки мали ще одну значну перевагу – кмітливість та хитрість. Згадаймо про оригінальний човен, який козаки використовували для військових походів. Як би дивно це не звучало, але його можна назвати «прабатьком» сучасних підводних човнів. Він складався з двох днищ, між якими розміщували вантаж аби занурити судно у воду. Так козаки непомітно підпливали до ворогів. Перед початком наступу вантаж викидався, а судно раптово піднімалось на поверхню. Звичайно, це ставало несподіванкою для противника, адже ніхто не очікував, що запорозьке військо може з’явитись з морських глибин 🙂 Для такого ж діла використовувались перевернуті чайки – славнозвісні човни козаків. Їх часто перевертали догори дном, аби непомітно підкрастися до ворога.

korabl54f0f1

7. Рівність та братерство.

Козацьку Січ поправу називають першим демократичним об’єднанням у світі. Якщо взяти до уваги, що багато людей прийшли сюди через соціальну несправедливість, то це й не дивно. Всі питання, стосовно життя та діяльності козаків вирішувались голосуванням на загальних зборах.

kozak0505_429_1380524349

8. Чоловіче братство.

Унікальність СІЧі ще й у тому, що на Січі жінок не було, то ж козакам доводилося поратися по господарству самотужки!

kozak0506d407d3e5a76e

9. Конан-варвар – козак!!!

У культового героя американської фентезі Конана-варвара був … український дідусь – запорізький козак на ім’я Клит.

У 2017 році виповнюється сто років з публікації першого твору Гарольда Лемба про козака Клітій. Цей пригодницький цикл є, судячи з усього, першою в історії американської художньою прозою про запорізький лицарство.
18 книжок написав Гарольд Лемб про старого козака, колишнього кошового отамана Запорізької Січі, видатного фехтувальника і неймовірному стратега – Клітія на прізвисько Вовк. Всіма дослідниками підкреслюється прямий вплив пригод цього запорожця на творчість Роберта Говарда і, зокрема, створення їм Конана-варвара.

Але й у самому циклі книжок про Конана-варвара є книжка про пригоди Конана серед козаків.

kozakkonan23foto

10. Магія та чаклунство.

Були серед козаків особливі хлопці, яких звали характерниками. Вважалось, що походять вони від древніх язичницьких волхвів, які володіли таємними знаннями, вміли пророкувати майбутнє. Деякі історики притримуються теорії, що після прийняття на Русі християнства їх переслідували князі та греки. Тому волхви-язичники створювали невеликі об’єднання далеко від великих міст – січі. Там вони навчали майбутніх воїнів бойовим мистецтвам, обрядам та звичаям.

kozakxarak01tSwZ6bDMpPY

Про характерників казали, що їх «ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали» і що вони «могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе, перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників – на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств»…

11. Головний це кухар!

Як це не рідко було і серед інших «лицарів шаблі», наприклад серед піратів, нерідко головним був кок на судні. На початку СІЧІ головним Гетьманом був «кашевар», тобто кухар. Недаремно і назва була Кошевий Отаман!

Кошови́й отама́н (кошовий) — виборна службова особа в Запорозькій Січі (XVI–XVIII ст.), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військову, адміністративну і судову владу, очолював Кіш Запорізької Січі.

Кошових отаманів до середини XVII століття часто називали гетьманами.

У Козацькій Республіці владу кошового отамана («батька», «вельможного добродія») обмежували звіт, час і рада запорожців. Кожен кошовий щороку 1 січня звітувався перед побратимами на раді. Якщо козаки висловлювали невдоволення його діями, отаман негайно кидав на землю шапку, клав палицю, вклонявся товариству, дякуючи за виявлену протягом року честь, і йшов у свій курінь.

kozakimultf012YPdVgu3z9Y

12. Козачий казан

Їли козаки з одного казан. Він в них шанувався, як святиня і символ їхньої військової частини. Козацькі бунти (а це явище було дуже частенько) починалися з того, що вони перевертали свої казани. А взагалі козаки, з пієтетом ставилися до своїх казанів. В курені вони стояли на найпочеснішому місці і були завжди надерти до блиску. Вони також грали роль символу військової єдності куреня.

І зараз у Холодному Яру розташований пам’ятний знак «Склик». Тут у козацьку добу висів великий казан, звук ударів по якому скликав козаків на раду

kazan011284619_600

13. Козаки без хліба!

Козаки кожного куреня мешкали разом зі своїм отаманом. Для приготування їжі у кожному курені був кухар, якому допомагали кілька хлопчиків, що приносили йому воду й чистили казани після обіду. Цей кухар одержував два карбованці на рік від куреня і по п’ять копійок від кожного козака, який харчувався у курені.

Їжа була дуже проста. Обід складався з двох страв. Перша звалася «саламаха», вона нагадувала кашу, приготовану з борошном, водою та сіллю. Друга мала назву «тетеря» і являла собою суміш борошна, крупи та проса. Вона була трохи рідша за саламаху, бо в неї додавали багато слабенького пива або рибної юшки. Провізію купували за гроші куреня. Згадані страви подавали у великих посудинах, які звалися «ваганки», але ніколи не вживали хліба. Козаки, які не задовольнялися звичайними стравами, а хотіли їсти м’ясо або рибу, купували їх за власні гроші у складку гуртом.

Козаки, які не належали до жодного куреня і заробляли собі на життя яким-небудь ремеслом чи торгівлею, мешкали у своїх хатах на околицях, живучи за власний рахунок. Звичайно вони мали ліпше харчування, ніж отамани, й до того ж їли хліб.

Кожен запорозький козак, старий чи молодий, мав рушницю, алебарду й шаблю, які тримав завжди напоготові. Дехто мав також пістолі. Вони самі виготовляли цю зброю на Січі, а порох та кулі купували. Втім, кулі й порох вони робили й самі, але поганої якості.

kulish0101512ffa0e61de1

14. Тверезе військо.

У військових походах козакам пиячити було суворо заборонено. Порушення цього правила прирівнювалось до зради і могло каратись смертю.

Kozakow0808

15. Козаки це культова гра!!!

Перший хіт української студії GSC Game World, «Козаки: Європейські війни» вийшов у 2000 році. Завдяки історичній тематиці, масштабним баталіям та гарматам, які їздять самі по собі, стратегія стала культовою і розійшлася значним тиражем. Через десяток років українські розробники вирішили знову повернути старих фанатів на поля битв, і у 2016-ому вийшли – «Козаки 3»

kazaki-3_01015c685

16. Суспільство без поліції та без в’язниць.

Це здається неможливим але у тисячному товаристві не було ніякої форми поліції або наглядачів за законом, як це було в усіх інших великих містах. Закони на Січі були досить жорстокими. За крадіжку чи вбивство одного з побратимів, козак не те що платив життям, а робив це в доволі жорстокій формі: його могли поховати живцем разом з небіжчиком, або бити кийками, що часто закінчувалось фатально. Так, можна сказати, що це не гуманно, але дисципліна була відмінна.

kozaky-i-osoblyvo-0202n.-800x400

17. Перша Республіка

Запорізьку Січ можна по праву вважати першим політичним формуванням з ознаками республіки, вона була незалежною і всі європейські країни намагалися налагодити з нею дипломатичні відносини.

Zaporizhzhiya_rada.0101gif

18. Вуса та оселедець козаків.

Що стосується характерної зачіски та вусів українських лицарів, то кажуть, що козаки успадкували їх від язичницьких предків. Традиція голити голову та обличчя передавалася від місцевих племен до Київської Русі і так з часом дійшла і до козаків. Історики кажуть, що у древніх слов’ян немає жодного бога з бородою чи довгим волоссям, а отже такий образ вважався здавна божественним. Хоча існує ще одна легенда, що козаки вважали себе надто грішними для раю. Тому, коли вони потраплять у пекло, Бог може змилуватись над ними і витягнути за чуба. Загалом, така легенда, як і зачіска, була притаманна не тільки козакам. В древні часи оселедця вистригали єгипетським фараонам, індіанцям з деяких племен, татарам, індійцям, персам, японським самураям… Для багатьох народів оселедець символізував «промінь сонця». Різниця між ними і козаками полягала лише в тому, що запорожці вистригали оселедця на лобі, у той час як інші народи залишали його по центру голови чи на потилиці. А ще козаки казали: «Як на війні загину – мене ангел понесе в небо за чуприну».

propavshaja.gramota010106240

19. Відкриті двері.

Існував у запорожців цікавий звичай. Їх курені були завжди відкриті. Мандрівник чи перехожий може зайти туди, погостювати, попоїсти і рушити далі в дорогу. І це навіть якщо господаря немає вдома. Однак існувало суворе правило, з куреня нічого не виносити, а інакше – покарання. А як хтось знайде якусь річ на Січі, прив’язує її до високого стовпа. Як за три дні власник не знайдеться, то і річ переходить у володіння того, хто її знайшов.

kuren0143629_html_m447850a5

20. Хто такі козаки?

Щодо походження слова «козак» також існує багато теорій. Деякі польські дослідники вважали, що воно пішло від ім’я відомого ватажка, котрого звали Козак і котрий майстерно боровся з татарами; або що найменування походить від слова «коза», бо козаки були дуже хитрими і могли пролізти будь-куди. Турецькою «козак» означало «волоцюга», «розбійник». Логічно, що турки дали козакам саме таке прізвисько. Вочевидь, воно прижилось на Україні і з часом зовсім втратило негативне забарвлення.

21. Російська імперія – невдачна «мачуха».

Освоєння і завоювання Сибіру та завоювання Далекого Сходу Росії здійснювалося переважно за рахунок козацьких загонів та Отаманів. Тому більшу частину Росії можна було б назвати «Козацька Україна» або «Нова Україна».

kazaki-v-sibiri0101

22. У Гамбургу буде «Гамбурзька Народна Республіка»?

Як відомо найголовніша «ударна сила» російського війська були козаки. Після вступу російських військ в 1814 році в «вільне місто» Гамбург, у ньому було залишено близько 10 000 козаків, які стали називатися «Військом Ганзейской Ліги», а пізніше «Козаки Ельби».

kozaki0109mediapreview

23. День українського козацтва

14 жовтня українці відзначають два важливих для країни свята. Першим з них є День українського козацтва. Це свято відзначають відповідно до Указу Президента України від 1999 року, “з огляду на історичне значення і заслуги козацтва в історії української держави і його значний внесок в процес побудови сучасної держави. ”

Друге свято з’явилося в Україні у 2015 році – День захисника України. Воно зявилось, щоб стати заміною “Дня захисника Вітчизни” (а точніше “День Советской Армии”) – свято яке відзначалось у колишньому Радянському Союзі 23 лютого. На думку керівництва країни та згідно з опитуваннями, ця зміна в українському календарі свят було актуальним у зв’язку з військовими діями на території України, які почались у 2014 році, та і з-за військової агресії проти України Російської Федерації.
kozak14146279_2114821350_n

24. Мазепа козак-романтик?!

Найбільш відомим козацьким Гетьманом за кордоном є не Богдан Хмельницький, а Іван Мазепа.

А чи відомо Вам що ще 100 років тому романтичний образ Мазепи був більше відомий ніж романтичні образи самих відомих романтиків Тристана и Изольди, чи Орфея і Евридикі!!!

Мазепою захоплювались і Вольтер і Байрон!

Читайте подробиці – Мазепа як символ України

mazepa22f4dc8a4

25. Козаки і кобзарі

КОБЗАРЫ – це окремий феномен української культури.
Козаки і кобзарі це така ж невід’ємна частина один одного, як хліб і борошно.
Кобзарство – це унікального явища світової культури, корені якого сягають у сиву старовину.
Кобзарі об’єднувалися в організації з особливим влаштуванням, своєрідною системою обрядів вступу нових членів, умовами їх підготовки, навчанням і особливостями поведінки. Ці організації називалися кобзарські (лірницькими) “братствами”, або “гуртами”, в яких були свої “Отаман” (ватажки, отамани), свої “сотники” і “десятники”, “суддю” (судді), “скарбник” (скарбники ) – що повністю повторює січове пристрій самого запорізького братства, або Коша. Ці організації діяли за територіальним принципом. Таємничість інформації, яка передавалася усно, обряди посвячення, ритуальне поведінку і т.д. уподібнювали ці організації язичницьким громадам жерців. Такими вони були на ранніх етапах розвитку. Можливо, частково з цим пов’язаний той факт, що до кінця 18 ст. майже не збереглося відомостей про кобзарів.

Як же пов’язані кобзарі та козацтво?
Як правило, це були колишні запорожці, які постраждали від ворогів під час битв або в полоні, або ж старі козаки, які не могли вже воювати, але залишилися вірними козацтву. Деякі з них жили разом з братчиками на Січі, щоб піднімати бойовий дух молодих воїнів. Існують згадки, що перед вирішальними битвами козаки слухали спів кобзарів, і це надихало їх на ратні подвиги. Інші кобзарі бродили, зупиняючись в містах і селах, де на центральних площах виконували свої твори, розповідали людям останні новини. Цим вони піднімали національну самосвідомість народу, вселяли віру в незалежність української держави. Тому всі завойовники української землі переслідували і вбивали народних сліпців.
17-18 століття залишили поодинокі відомості про носіїв української героїчної поезії – кобзарів. Відомо про кобзаря Рихлівська, на прізвисько Бандурка (або Милий), який називався “гайдамацьким бандуристом” за участь в народних повстаннях; а також про Грицька Кобзаря. Про останній збереглися документальні відомості, що він був козаком. Потрапивши з двадцятьма побратимами в турецький полон, він увійшов в довіру до ворогів і був призначений наглядачем на “каторгу” (галеру), але з часом влаштував втечу козаків, видавши їм турецький одяг, за що йому турки викололи очі. Про нього існують легенди, зокрема, про вбивство під час гайдамацького повстання і поховання в Канівському лісі.

Прославлений фастівського полковника Семена Палія, якого Петро 1 вислав до Сибіру, навіть у неволі не розлучався з кобзою. Існують також відомості про утримання Петром 1 незрячих кобзарів Любистка і Ніжевіча і однієї кобзаркі, ім’я якої невідоме, як придворних співаків. Згодом любистку вдалося втекти з царського двору.
Архівні документи 18в. свідчать, що три кобзаря, учасники Коліївщини, були страчені: Прокоп Скряга з міста Остапова, Сокової зять з с.Шаржіполя, Василь Варченко з міста Звенигородка. Перші два були учасниками збройних повстань. Про останнього з них записано наступне: “Стратити за те, що він разом з ватажком загону повстанців Ремез обійшов багато сіл і містечок і гайдамакам на бандурі грав”.

Ось так стратили тільки за те, що грав на бандурі!!!

Ряд вчених відзначають і той факт, що крім уміння грати на музичному інструменті (кобзі, бандурі чи лірі), співати думи та пісні, знати правила і закони братства, учні переймали від майстрів і певну таємну інформацію, яку не мали права розголошувати, що обумовлювало дуже строгий відбір тих, кого брали в братство. Наприклад, існували у кобзарів свої засекречені “Устіянскіе книги”, зміст яких не можна було розголошувати під страхом смертної кари. Були у кобзарів і свої таємні пісні, наприклад, Ф.Лавров згадує пісню про Жуйку (заклинання нечистого) та про таємничий танець: “У незрячих кобзарів і лірників був і свій танець, що звався” лебійская скакомка “(дідівський танець). Він у чимось нагадував український козачок, але виконання цього танцю ніхто не бачив, тому що він виконувався лише тоді, коли кобзар або лірник отримував “визволку”.
Під час виконання танців хтось з лірників чи кобзарів обов’язково стояв на сторожі і стежив, щоб ніхто зі сторонніх не побачив “лебійской скакомкі”.

kobzar_i_lirnik0202
26. Куди зникли кобзарі?
Кривавий розстріл кобзарів або «Харьківська трагедія».
По всій Україні офіційно було оголошено, що кобзарів з усіх областей запрошують в м. Харьків на Всеукраїнський кобзарський з’їзд.
Кобзарі, бандуристи, лірники приїхали на конгрес з усієї України, з маленьких забутих сіл. Кілька сотень були присутні на конгресі. Це живий музей, жива історія України, всі її пісні, її музика і поезія. І ось майже всіх їх розстріляли, майже всі ці жалісливі співці були вбиті.
Це відбулось 30 грудня 1930 року.
Як це було. Настав день відкриття з’їзду. Кобзарі заповнили один з кращих харківських театрів. У кожного в руках інструмент, кожен одягнений у святкову вишиванку.
З’їзд відкрився спільним виконанням Шевченко «Реве та стогне Дніпр широкий …». Уявіть, весь зал (а зібралися майстри найвищого ґатунку) натхненно співає! ..
Потім були вітання від уряду України, доповіді про стан кобзарства, шляхи подальшого його розвитку.
А тим часом на всіх виходах із залу з’явилися молоді в цивільному, але з явно військовою виправкою. Незабаром ряд за рядом почали піднімати делегатів і під суворим наглядом виводити у двір, а там вже вантажівки. Кобзарів, а це були в основному люди похилого віку, щільно укладали в машини і, прикривши брезентом, кудись везли. Ніхто ні на які питання не відповідав.
Низка машин мчала по нічних вулицях Харкова в бік залізниці, до товарної станції. Там, у віддаленому глухому куті, вже стояв ешелон – десяток «телячих» вагонів.
Вже через годину всі делегати недавнього з’їзду були в вагонах. Задзвеніли засуви, прозвучала команда, і поїзд рушив. І тут, підкоряючись велінням серця, ешелон заспівав:
«Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого
На Вкраїні милій … »
Зануривши в ешелони, їх підвезли до околиць ст. Козача Лопань.
Пізно ввечері кобзарів і лірників вивели з вагонів до лісосмуги, де були заздалегідь вириті траншеї. Побудувавши незрячих кобзарів в одну шеренгу, загін особливого відділу НКВС УРСР почав розстріл … Коли все було закінчено, тіла розстріляних закидали вапном і присипали землею. Музичні інструменти спалили поряд …
У грудні 1933 на пленумі Всеукраїнського комітету профспілки працівників мистецтв комуністична верхівка назвала українські народні музичні інструменти «класово-ворожими».
А тим часом музичні фабрики влада зобов’язала навіть не сотнями, а мільйонами виготовляти «кудесницы-гармошки», «кудесницы-баяны» и «кудесницы-балалайки».
До цькування кобзарів підключають і українських радянських письменників – Юрій Смолич писав: «Кобза таїть в собі повну небезпеку, бо надто міцно пов’язана з націоналістичними елементами української культури, з романтикою козацькою й Січі Запорозької. Це минуле кобзарі намагалися неодмінно воскресити ».
Ця трагедія, як її називають, «харківська трагедія», завдала непоправного удару по українському кобзарству. Вже ніколи більше не ходили і не ходять кобзарі по селах України, не співають своїх славнозвісних дум та історичних пісень, і збереглися їхні пісні тільки завдяки нашим етнографам-професіоналам, які з голосу кобзарів записали їх тексти і музику, і звучать вони тільки зі сцени.

Кадр з фільму "Поводир"

Кадр з фільму “Поводир”

27. Їхав козак за Дунай – музичні скарб німців

Доля однієї козацької пісні
Чи знаєте ви, що українську пісню “Їхав козак за Дунай” у ХІХ столітті співали німецькою мовою, що мелодію її обробив Бетховен?

Але ж звідки її почув великий композитор?
Автора цього твору, харківського козака Семена Климовського, ще й досі називають легендарним, хоча він цілком історична особа, один із найкращих українських поетів початку XVIII століття.

Якщо ім’я Семена Климовського забулось, то інша доля судилася його пісні. В історії європейської пісенної культури немає жодного твору, який можна було б поставити поруч із цією піснею козака-віршувальника.
Її похід по світу просто дивовижний.
Слова й ноти пісні вперше опублікував у Петербурзі в 1796 році гітарист І. Генглез.
Вона стала однією з наймодніших не лише на Україні, а й у Росії.
Вже 1808 року пісня набуває популярності майже в усіх народів Західної Європи. Нею цікавляться найкращі композитори світу.
Як же це сталося?
У 1808 р. німецький поет-романтик X. А. Тідге зі своїм приятелем французом, швейцарським економістом та істориком Сісмонді почув у Баден-Бадені цю пісню від слуги якогось пана з України. Тідге і Сісмонді були зачаровані піснею і зробили переклад твору – кожен своєю мовою.
По-німецьки її було названо “Козак і його дівчина” (надруковано в 1809 році). Коли йшла війна з армією Наполеона, пісню підхопили солдати разом із патріотичними піснями Г. Кернера. Перероблена для хорового виконання, вона була майже обов’язковою для всіх концертів у Німеччині на початку XIX століття. Фортепіанні варіації на мелодію “Їхав козак за Дунай” написав видатний німецький композитор Карл-Марія Вебер.
У 40-х роках XIX ст. вона стає майже народною німецькою піснею, її заносять до збірки “Музичні скарби німців”. Ця збірка перевидавалася багато разів і стала називатися енциклопедією німецької пісні. Скрізь до пісні подавалися примітки, що мелодія її виникла на землях України.
З нашої країни вона потрапляє до Австрії і Чехії.
В англійській редакції пісня “Їхав козак за Дунай” друкується в Лондоні в 1816 році.
1817 року пісню перекладає польський поет Бродзінський.
В 1895 р. твір “Їхав козак за Дунай” уперше опубліковано італійською мовою.
Характерно, що в Угорщині мелодія пісні прищепилася майже без змін, а слова до неї пристосовані зовсім інші.
А потім заспівали цю мелодію болгари.
Так козацька пісня залетіла в інші країни і здобула там прихильність і визнання.

betxoven010_b509_3c4421a2_XL

28. Козаки і яничари.
Одним із загальновизнаних українських історичних міфів є чи одвічне протистояння наших козаків з «їхніми» яничарами. Як і будь-який міф, він теж дуже далекий від історичної правди.
І все ж впадає в очі зовнішня схожість козаків і яничарів. І не тільки тому, що яничари переважно теж були слов’янами, нехай і балканськими. Яничари, на відміну від етнічних турків голили бороду і відрощували довгі вуса, як у запорожців. Звідки взялася ця «мода», можна тільки припускати. Не виключено, що козацькі та яничарські вуса мають загальний історичне коріння – і ті і інші символізували причетність «усоносітеля» до військового стану.

Навіть при поверхневому погляді видно і схожість в одязі. Взяти ті ж шаровари. Їх тюркське походження ні в кого не викликає сумнів. Дуже схожа на яничарсій «Берк» і традиційна запорізька шапка зі шликом. Зауважимо, що справжній шлик набагато відрізнявся від того, що шиють зараз. Той шлик нічим не нагадував сьогоднішню легковажну висульку з червоного шовку або атласу. Він був більше. А під час війни ще й набивався кінським волосом. Такий, набитий кінським волосом шлик прекрасно захищав шию його власника від удару, що рубає шаблею. Схожі були і клейноди, що у яничарів, що у козаків – ті ж бунчуки і булави.

kozakshapka0111706211_cce6c858

29. КОЗАКИ В ЄВРОПІ

КОЗКИ У ТРИДЦЯТИЛІТНІЙ ВІЙНІ (1618-1648)

Українські козаки, часто бували і воювали в Європі. Фактично тридцятирічна війна це була перша якщо не Світова, то вже точно ВСЕ Європейська війна.
І козаки також узяли вельми активну участь в цій першій загальноєвропейській війні, що почалася з антигабсбурзького повстання в Чехії і Моравії.
Ось лише кілька прикладів. З цієї 30-річної війни.
Козаки у Відні.

Не минуло й року після початку Тридцятирічної війни, як запорізькі козаки виявилися в самій гущі конфлікту. У серпні 1619 імператор Фердинанд II Габсбург направляє до Речі Посполитої своїх послів з проханням про допомогу. Але Сигізмунд III Ваза щойно завершив виснажливу війну з Московією, тож максимум чим він міг допомогти союзникам-католикам – направити козаків .. У жовтні 1619, в розпал облоги Відня чехами і трансільванцями (угорцями) князя Бетлена Габора, до Закарпаття ввійшов 10- тисячний корпус запорожців на чолі з полковниками Кличковським і Русиновським. 22 листопада козаки поблизу Гуменного розгромили трансильванців під командуванням князя Юрія Ракоці. Незабаром запорожці взяли в облогу міста Кошице і Пряшів у Словаччині і своїми діями фактично зірвали плани військ Антигабсбурзької коаліції, змусивши їх зняти 27 листопада облогу Відня. Бетлен Габор, який уже отримав із рук угорських магнатів корону Іштвана Святого, залишив надії на розгром ненависних Габсбургів. Проте через відмову австрійців виплатити належні гроші, запорожці в середині грудня 1619 року повернулися на Січ.
Козаки у Франції.

Володимир Січинський в книзі «Чужінці про Україну» навів цікаві дані про участь козаків у бойових діях на боці імператора в Люксембурзі. У тижневику Gazette de France (№ 81 за 1633 рік) знаходимо відомості про дії чотирьохтисячного загону запорожців під проводом полковника Тараського, під знаменами Габсбурґів воювали в Люксембурзі проти французьких військ генерала де Суассона. Після першої невдалої атаки «козаки напали на французів зі страшним криком; наші люди не звикли до такого крику, так злякалися, що почали тікати і відступили до болота на іншому березі річки ». Австрійське командування створювало із лютих хорватів- «гренцерів» і запорожців легкі кавалерійські полки та ескадрони, які здійснювали спустошливі проникаючі рейди в північну і північно-східну Францію.

Козаки в Бельгії.
Щоб тримати «дітей вольниці» під контролем, Носковський вживав найсуворіших заходів покарання, аж до страти. Козаки з табору в Брізі рушили через Центральну Німеччину в Люксембург і Ельзас. На той час французи окупували Бельгію, яка перебувала під владою іспанців – союзників австрійців. Саме рухливі частини хорватів і козаків своїми проникаючими рейдами в тил французів змусили їх перейти до оборони і залишити Бельгію. У лютому 1636 року двохтисячний кавалерійський полк козаків у складі корпусу хорватського генерала Ізолані через річку Маас біля Вердена увірвався до провінції Шампань; союзники розгромили розквартировані там французькі частини, і полк з багатою здобиччю (в тому числі і 60 000 франків викупу) повернувся до Люксембурга.

Але умови контракту австрійський уряд повною мірою не виконував, тому восени 1636 року більшість українців покидає театр бойових дій. По дорозі на батьківщину, в Сілезії, кондотьєри піднімають заколот, вимагаючи негайного розрахунку. Невдячні австрійці висилають каральний корпус, який розгромив полк запорожців і змусив їх перейти імперсько-польський кордон. Проте частина козаків (до 3 000) залишилася на службі імператора і влилася в армію фельдмаршала Геца. Вони брали участь у взятті Хехста, Дортмунда, Верла і Гамма.

Козаки проти Москви

1632 року Московія оголосила війну Речі Посполитої, фактично виступивши в загальноєвропейському конфлікті на стороні антигабсбурзького блоку. Цар Михайло Романов, родоначальник нової династії, прагнув зміцнити свої позиції в державі, яка ще не забула жахи Смути (війна – прекрасний спосіб відвернути увагу підданих від нагальних проблем!). Досягнувши угоди зі Шведським королівством, московити кинулися відвойовувати Смоленськ. Поляки і литовці, побоюючись можливого вторгнення шведів, були змушені тримати на своїх північних і західних кордонах значні військові контингенти. Король Речі Посполитої Владислав IV міг виставити проти московитів лише 9000 вояків – поляків і литовців. 20 000 православних запорізьких козаків. Відзначилися у Смоленській війні Тарас Федорович (Трясило) і Богдан Хмельницький, який отримав за хоробрість з рук польського короля шаблю. 10 квітня 1634 року в битві під Щелкановим армію московитів було розгромлено: легка кіннота Т.Трясила відіграла визначну роль в цій вікторії. Поляновський мир 1634 року завершив вкрай невдалою для Москви війну, і Романови відклали свої плани експансії в західному і північному напрямках, по крайней мере, на 20 років.

Козаки і Ла-Манш

Нарешті у жовтні 1645 роки після тривалих переговорів полк запорізьких козаків (приблизно 2500 чоловік, з них майже 800 кавалеристів) морським шляхом через польський порт Гданськ прибув до французького порту Кале. Є припущення (між тим документально не доведені), що командували січовиками полковники Іван Сірко та Солтенко.

Всупереч усім законам військової науки, запорожці хитрістю (досвід взяття Кафи, Трапезунда, Синопа став у нагоді!) Через морські ворота увірвалися до центральних фортів фортеці Дюнкерк. Іспанці підписали капітуляцію 11 жовтня 1646 року. Французи багато років безуспішно намагалися захопити цей «ключ від Ла-Маншу». Але знову, як і в імперії, козаків обдурили «роботодавці». Частина їх повернулася в Україну, інші залишилися у Фландрії (голод змусив їх піти в «прийми» до фламандців).

Через три роки на українських землях, майже одночасно з підписанням Вестфальського миру, почалася Національна визвольна війна. Досвід, набутий запорожцями під час Тридцятилітньої війни, знадобився їм у битвах з регулярними військами Речі Посполитої.
Так що козаки в Європі – аж ніяк не фантастична казка. І навіть не гра.

kozakevropa01bat7

30. Гопак танок або бойове мистецтво?

Розповідаючи про козаків не можливо не сказати про головну «фішку» козаків – гопак.
Якщо говорити про танцювальне мистецтво, то візитною карткою України і козаків споконвіку і є гопак.
Але далеко не всі знають, що гопак – це не тільки захоплюючий своєю красою і міццю танець, а й вид бойового мистецтва.

gopak01800xbm2011-0314m
Бойовий гопак – це бойове мистецтво, яке об’єднує ударну і кидкову техніку з пластикою танцю гопак. Для бойового гопака властиве використання захоплень і блоків, а також нанесення ударів руками і ногами.
Буде помилково думати, що бойовий гопак – це тільки вміння воювати. Це, перш за все, система формування гармонійної особистості. Варто лише зауважити, що удар рукою під час бою відбувається за 0,65 секунди. Для такого удару потрібно мати не тільки треноване тіло, але і швидкість реакції, а також здатність протягом короткого часу приймати рішення.
Зараз на Україні бойовий гопак вважається екзотичним видом бойових мистецтв. Наряд танцюючого гопак козака викликає цікавість і непідробну цікавість. Це особливо помітно під час театралізованих виступів, які проводять нечисленні школи бойового гопака.
Наше покоління має бути вдячно предкам, які зберегли танець гопак, який вносить в наше життя козацький дух і лицарську культуру тих часів.

Цікаві факти про козаків та СІЧ

Оригінал тут — http://baranivka.net/?p=2099

Похожие Посты

Добавить в

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Защита от спама *